СВЕКРУХА

Всім привіт. Уже накіпіло за 10 років. Я не знаю, що мені робити з моєю злістю і ненавистю до свекрухи. Живемо з нею уже 10 років. Останнім часом я сама себе так дістала злістю до неї. Я її терпіти не можу просто ненавиджу. Але якщо сісти і подумати на спокійну і тверезу голову вона мені нічого не зобов'язана і не повинна. Я з повагою до неї відношусь і завжди намагаюсь як умога менше робити конфлікти і взагалі менше бачитись з нею. На початку подружнього життя нібито все було гаразд, ми з нею і спілкувалися спокійно і помагали один одному. Я просто почала замічати , що через неї ми сваримося з чоловіком , то вона вимагала від сина щоб той повернув хоть частину грошей за весілля. Я не погодилась адже моя мати більше внесла ніж свекруха і від мене не вимагала повернення грошей або допомоги. Ще мої батьки зробили мені подарунок , оплачували мій другий університет , мою другу освіту. Чоловік тілки ПТУ закінчив тому було прийнято рішення всі наші весільні гроші ми потратили на його освіту, щоб у нього була корочка і престижна, нормальна робота. Ми завжди харчувались окремо , але кухня спільна, вона мене багато чого навчила їй за це дякую. У нас своя кімната. Але вон знщулась, поки чоловіка немає вони буз стуку вривались в кімнату , сказала якщо я увійшла в їхній дім буду жити по їхнім правилам. Ок і це правильно. Але вона ні одної тумбочки на кухні нічого для нашої молодої сімї не дала. Злилася і злиться що я користуюся її речима, я їй пояснюю я собі все куплю принесу, а куди мені це ставити і тримати. Купували техніку до спілки холодильник стіралку, мікрохвильвку. Так вон все окупірувала, а про кухню не то що немає місця для нас де поїсти , а навіть приготувати. І так уже 10 років я спочатку намагала з нею про щось говорити, перестала у неї питатися порад і щось розповідати, бо в неї язик помело вона мусила все дослівно переказати своїй старшій дочці і сестрі.Що я постійно погана невістка , мені в очі одне а поза очі інше. За десять років я н іразу не змогла щось відсвяткувати зі своєю родиною сестрами і батьками ні одного дня народження. Як свята то свекруха збирає свою родину і родичів чоловіка своєї донці, а мені обідно. Просить ій помогти наготувати , а потім ще прибрати. Все Стоп я це обрізала 2 роки назад мене просто це дістало ця несправедливість. Всі продукти на закрутки , що ми разом купували і над ними разом працювали свекруха потім роздавала дочці і сестрі. А мені до сліз бідно я також стояла робила і час тратила і сили. Коли я просто перестала все це робити свекруха мені псує життя, як тільки може. У мені є синуля йому 7 років, так сестри чоловіка якій 16 років з 6 років живе з свекрухою. З ним досі носять як з маленьким хлопчиком. У сестри чоловіка ні совісті також немає. Мене бісить що коли я прошу побути з моєю дитиною декілька годин , то вона мене випитує чи я приготувала їй їсти. Вона ж бабуня тарілки їжі своєї шкода, а свого другого внучка годує як тільки може, і доці не питає чи та щось залишила .Все просто більше не можу і не хочу так жити , я крокодилячими сльозами прошу чоловіка щось зробити. Але і тут ми у пастці. Жити нам ніде , ми і ремонти поробили. У сестри особняк і сестрою свекрухи пополам. А сестрі ще й кусок батьківської квартири треба. Я мрію про другу дитину, але куди. Туди де ми живемо, де в кімнаті тримаєш і продукти і все все , лишилось поставити плиту і холодильник. У мене сьогодні хоть свято, але я дуже зранку зла, свекруха нас з чоловіком привітала , з річницею щоб у вас все було добре, аби не гірше..... це все що вона змогла побажати рідному синові. Я себе почуваю виснаженою і пустою. Я розумію, що у когось ще гірше життя, але я так не можу, я сильно стаю роздратованою вже починаю зриватись на своїх на дитині і чоловікові.